Лист Гюстава Флобера до "АМЕЛІ БОСКЕ" 9 СЕРПНЯ 1864.

Ось що я хотів сказати: згаданого Беранже я вважаю просто лихом; він навіяв Франції, ніби римоване вихваляння того, що їй важливо і дорого, являє собою поезію. Саме любов до демократії і до народу змушує мене ненавидіти Беранже. Це конторник, прикажчик, буржуа з буржуа; його веселість мені огидна. Після Вольтера пора б покінчити з жартами над релігією. Який прекрасний аргумент проти філософії для різних Вейо являє собою ця людина! І крім того, чому б не захоплюватися предметами високими, поетами справді великими? Але Франція, як видно, нездатна перетравити вино міцніше! Беранже і Орас Верне надовго залишаться її поетом і її живописцем. У вашій статті мене обурило порівняння його з Боссюе і Шатобріаном, хоч вони і далекі від того, щоб бути моїми кумирами. Перший з них, по-моєму, писав погано, що б там не говорили. Але пора б нам вже домовитися, що розуміти під стилем. Все одно, я не порівняю тих патриціїв з цим крамарем.

Я не чекав настання реакції, щоб скласти собі цю думку; ще в 1840 році, двадцять чотири роки тому, мене мало не викинули за двері, коли я став лаяти Беранже в будинку одного з його друзів. Це було у корсиканського префекта, в присутності всієї генеральної ради. Скажу вам більше — тепер я нерідко захищаю цього самого Беранже, тому що буржуа стали ще більш ницими, ніж їхній ідеал.

До речі, в одному з останніх томиків Сент-Бева є чарівна сторінка, що містить чудовий опис Беранже в моєму розумінні. Я названий там повним ім'ям, і все сказано так точно, що я сміявся до упаду!

Не буду сперечатися: він вартував більшого, ніж сучасні поети-одноденки; похвала вельми стримана, але далі цього я піти не можу

Чому люди завжди поблажливі до позолоченої посередності? І знають напам'ять всього Беранже, але жодного вірша Сент-Амана, жодної сторінки Рабле? Чому п-н Тьєр вважається нашим великим істориком? І ін. і ін. Яка ж суєта суєт все це — література і слава

Кавалер Маріно удостоївся у Франції більших почестей, ніж усі французькі письменники разом узяті. Хто нині читає Байрона? Навіть в Англії! З усього цього я роблю висновок слідом за папашею Кузеном, що «Прекрасне в Європі творять сорок чоловік у століття» . Піднімаюся на свою вежу зі слонової кістки, закриваю вікно... а інакше або башку собі розіб'єш, або збожеволієш. Ви ж, коли пишете критичні статті, намагайтеся, з міркувань людяності, піднімати читачів до себе, замість того щоб опускатися до них. Не забувайте про свій священний обов'язок, як сказав би п-н Прюдом, і любіть мене як і раніше — бо я ваш