феномен "Безсилля просто існувати"

Ми зневірилися/закрились від права на буття настільки, що прагнемо отримати дозвіл на кожен подих/скрип – свій та своїх приручених тварин, людей, речей. Це прийнятно, за базовим розумінням свободи, у такій системі – коли свідомо віддається частина свободи, щоб вона берегла індивідів та генерувала Благо, а той направляла з допитливістю до вищого Блага, і могла на надлишках існувати. Але разом з тим створюються паразити, бо непередбачуваність у світі викликає в нас страх, або навіть сама така організація суспільства так нас вчить. Можливо, самі створюємо ілюзію хаосу для того, щоб відчути свою правоту і вірність такої думки. І трагедія полягає в тому, що якщо цей паноптикон рухне, трава так само ростиме, птахи будуть літати, риби – плавати, а людина псевдоцивілізована помре не від голоду ні, а від жаху, від безнадії, що більше немає кому віддати свою щоденну жертву. Ми – цифрові ацтеки, які зникнемо, якщо зупинимось, але це припущення. Хоч воно й, на мій погляд, є високоімовірною гадкою.

Прийшли до: Замість створення блага і чіпляння до нього, ми кріпимо їх до Речей, які відбуваються або відбувалися б самі собою, без наглядачів, зараз без забарвлення, хороші вони чи погані, ті речі.

Але ми не спиняємось:

Вчити, казати, показувати, що це відбувається не само собою, або що само собою хорошим воно не буде. Потрібно прикріпити п'явку, яка ніби впливає на це. І якій потрібно бути вдячними та нести жертовну миску. Приклад пальцем у небо: природа планети, економіка, безпека, час, психіка суспільства без паразитів нібито зупиняться або анігілюються. Забуваючи взагалі про індивідів, їхню автономію як першопричину створення всього цього. Тому жертва тут виступає символом не доброї волі, а залежності, оформленої як акт вищої ласки з боку паразита.

Ті, хто впливають – самоназвані представники богів,різних конфесій або еліта, або різноманітні інтерпретації Патрона. Також варто виокремити феномен еліти, так як без неї поки було неможливе існування цивилізацій: функціональна еліта (виробляє блага, та підтримує й розвиває блага минулих поколінь, несе відповідальність, підзвітна не собі). Паразитарної еліти (привласнює чи руйнує здобутки минулих поколінь, непідзвітна по факту, але може показово бути підзвутною для масс).

Разом з тим є ж ще мільярди інших людей – там ілюзорно впливає умовна штучно перенесена маса у віртуальне довкілля, якій сказали, що вона звідти керує матеріальним світом.

За це, за ілюзії потрібно віддавати жертви – фізичні, духовні, емоційні, часові тощо. Тим чи іншим вище згаданим. Що умовно прийнятно, коли вони створені для Блага всіх, а не просто так позиціонуються.

Ну культ же ж, ні?

Майже як в ацтеків: "Якщо боги/маса не приймуть рішення – сонце не зійде". "Якщо боги/маса не приймуть рішення – ти не існуватимеш" Це ж за наявності передової науки – виходить, що вона діє в інтересах культу. Чи не тому ми й досі не міжпланетний вид, чи не відкрили причини нашого існування... Знаєте термін "істинно наукове знання"? Це те, яке має безумовну достовірність і не враховує мотиви вчених чи їхніх спонсорів. Я вважаю, що таке знання ми частково втратили або втрачаємо, або просто не направлені першочергово на нього. Чому? Бо початковий мотив – не істинно наукове знання, а зручне, яке буде закривати в існуючому бутті. Звичайне обслуговування шестерень

Або сегментовані печери Платона, з яких не виводять: за наявності академічної філософії дивно, що вона діє в інтересах культу, а не є масштабувальником людської картини світу та її розширенням. Де ось ця філософія? Ці ніби наївні питання стали трудами усього життя людини: "Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватися? Що таке людина і чим вона може сама стати?". Це якщо що питання, які собі ставив Кант наприкінці 18ст., а ми зараз уже у середині 21ст. і просто ігноруємо їх, закрившись у печерах, віддавши перевагу відволіканню на яскраві тригерні заголовки та годуванню паразитів.


Я є частиною того ж, як і ти, як і ми. Навіть якщо людина вийде в чисте поле чи ліс, усе одно буде частиною того всього. Викине всі гаджети, вимкне сповіщення, не гортатиме стрічку новин – усе одно вона існуватиме всередині цього опосередковано, бо то вже рівень планетарного голема, у якому, навіть витягни його фалінт, його магія не скінчиться і за інерцією він буде йти собі.

Але важливо, як на мене, сприймати те й розуміти механізм, як створено все, як функціонує тощо. Щоб зберегти адекватність усередині нього, щоб коли він почне падати / якщо почне падати – не стати ацтеками. Що є природною думкою для носіїв направленості на благо (ніколи б не подумав, що у дорослому віці буду таке писати). З дитинства вважав, що ми розвиваємось як вид, а виявилось, що лише імітуємо. Усе це може здатися позерством, вибілюванням себе чи підняттям над, але я це пишу – мені це не несе ні задоволення, ні доходу, ні статусу, нічого у класичному розумінні під вигодою. Це чорновик, який є дзеркалом реального, фіксація у часі видимого і передача його з себе, щоб воно втратило силу наді мною. Я нічого не хочу, ні до чого не закликаю, у тому й сенс – індивід може робити щось із мотивом для себе, але все одно принести користь іншим індивідам, навіть як просто напрямок – подумати. Або не принести нічого, бути незрозумілим і неприйнятим – це все для індивіда є неважливим.

Бо він здатний існувати у вакуумі, бути народженням всього з нічого. Навіть отримуючи базу від цивілізації, він не є її власністю, а лише її частиною, лишаючи в такий спосіб простір для визнання хибності, помилки й удосконалення як тієї ж цивілізації, так і себе.

28 жовтня 2026 р.