Три правила на серветці
Фарисейство як поле гри
Фарисейство як віра
Фарисейство як сенс
Але написані давно, незнано коли, зім'яли й викинули, і…
Виросли навколо серветки джунглі — непрохідні, непролазні й невидимі. Як це можливо водночас? Ті непролази — то ігри сенсів, ігри слів, ігри комбінацій і комбінаторики в дії — перше правило.
За ним друге: коли правила стерті, залишається лише інтерпретація. Вона множиться, розгалужується, конфліктує сама з собою… Так фарисейство стає вірою: не в істину, а в правильність власного тлумачення чи розуміння.
Підлітає третє: коли немає істини і немає доступу до першоджерела, сенс підміняється ритуалом, таночком, посидінням. Гра триває заради самої гри. Комбінації замінюють розуміння. Система живе, щоб відтворюватись. Так фарисейство стає сенсом: не навіщо жити, а як не випасти з гри.
Джунглі невидимі, бо кожен у них народився.
Непрохідні — бо вихід лежить не вперед, а назад, до вже неіснуючої серветки.
ПЕРШЕ ПРАВИЛО ПРАЦЮЄ ЗАВЖДИ:
- Хто грає словами — керує полем,
- Хто керує полем — пише віру,
- Хто пише віру — скасовує сенс.