З припущень (чи дотик до Ніщо, чи направленість до Ніщо) я виділю те, що можна встановити, і воно виглядає найдоцільніше:
Феномен Ніщо – це перебування на межі, концентроване, зібране. Де її початок – у тому, хто ти був, а кінець – ким став, а саме перебування (проміжок «до – після») і є цим Ніщо. Чи є в той момент вплив у цьому бутті на тебе, чи зза меж його – невідомо.
Але такий феномен можна вже описати без апорій: не як пошук Ніщо десь, а як його існування завжди, у будь-якому моменті, чи він прекрасний, чи жахливий, чи взагалі ніякий. І не як щось високопарне чи просвітлене, а як стан, коли ти через цю межу спотикаєшся і ловиш її, а не шукаєш. Сам пошук і будь-яка конструкція буде в цьому бутті, а момент Ніщо існує на межі – за секунду до падіння, до кроку на землю. Це можна для ясності описати так: коли в тобі не вміщується те, що ти ще момент тому думав про себе. Коли слова, які чудово ще мить тому описували щось і підходили, раптом звучать абсолютно недоречно й повз. Коли виникає відчуття, що ти не вміщуєшся в той розмір тіла, який у тебе є, у ту кімнату, у те місто, країну, планету. Коли все різко зупинилось, раптово, і ця зупинка у свідомості висить, умовно не плине. тощо... – так і витісується манера безмежної розумової Форми.
Тобто в ядрі Надмотиву постає Феномен Ніщо як межовий стан людини, який потребує лише уважності до таких станів і відкритості до спонтанності їх виникнення. Також актуальним лишається трансформаційний механізм через мистецтво та дотики до масштабного, Просто цією запискою я формулюю і пояснюю, що таке «ніщо». Додаю конкретику, невідкидаючи минулий хід думки.
Із цікавого: варто було б вести нотатки таких станів:
– які можна назвати дискомфортними, але не повністю, якимсь дивним дискомфортом – коли ти знаєш, що під тобою земля, але ти невпевнений, що вона тверда, що тим кроком провалишся в неї
– коли є відчуття переповнення (і намагатися встановити в записах, що саме не вмістилося)
– не махати моментом на весь світ відразу, дати йому визріти (якщо з часом він розчинився, то було не те)
І останнє: Межа – це не:
– Емоційний підйом або натхнення
– Втома або спустошення
– Інсайт або нова ідея
– Медитативний спокій
Все це міцно в межах буття, воно не є межею.
"Спроба вловити розумову ФОРМУ", посилання